Ірина Фаріон надала ексклюзивні коментарі інфопростору «Є!». Ірина Дмитрівна Фаріон — український мовознавець, педагог, політичний і громадський діяч. Член Політради ВО «Свобода», Народний депутат України VII скликання, голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (2012—2014). Доктор філологічних наук, професор НУ «Львівська політехніка».

Що саме вона думає про закон про декомунізацію, про відкриття ринку землі, російськомовні школи в Україні та багато іншого читайте тільки у нас.

Кор.: У Львові було демонтовано стелу присвячену "Великій Вітчизняній війні" згідно з законом про декомунізацію. Чи треба монументи такого плану демонтувати по всій Україні, на вашу думку?

Ірина Фаріон: Є закон про декомунізацію і його треба виконувати. Пам'ятники — це завжди символи ідеологічні. Ідеологія визначає розвиток держави. Якщо ми будемо їх досі тримати, то ми, таким чином, визначаємо себе як державу терориста, тому що СРСР (така була держава) - це була держава - убивця і держава - терорист. Тому вони не просто мають бути демонтовані, а мають бути знесені, розвалені бульдозером. І ще мають бути покарані ті, хто цього не зробив вчасно, відповідно до закону про декомунізацію.

Кор.: Розкажіть вашу позицію щодо відкриття ринку землі в Україні.

Ірина Фаріон: Я взагалі вважаю, що тут не може бути жодної позиції крім однієї, яка називається Конституція України. Відповідно до Конституції України, земля є національним багатством. Земля сільськогосподарського призначення не може бути об'єктом торгівлі. Всі ті, які це зроблять, рано чи пізно, мають бути розсаджені, уважно, по тюрмах. От саме для них потрібно збудувати новітні тюрми. Я сумніваюся, що ця "смердяча зєлєнь", яка зараз захопила владу, ухвалить цей закон, то рано чи пізно, через конституційний суд, цей закон буде скасований і земля сільськогосподарського призначення буде нашою з вами власністю, а не олігархів, чужинців і шарлатанів.

Кор.: До Верховної ради було внесено, здається, більше ніж 4000 правок по цьому законопроєкту. Як вважаєте, за який термін Верховна Рада може їх всі розглянути?

Ірина Фаріон: Ви розумієте, абсурдно вносити правки в те, що насправді у своїй основі є катастрофою для України. Це є розпродаж держави. Тому не про правки йдеться, а йдеться про те, щоб провалити це голосування, але в парламенті ми маємо дриглі, а не депутатів. Ми маємо ворогів і драглів незастиглих. Я так бачу, що дві жінки блокують трибуну: Тимошенко і Савчук, а хлопи насіння лузають, а якесь нещастя з голосу на прізвище Рахманін каже, що треба себе чемно поводити. Їм морди до крові треба бити в парламенті за те, що вони роблять, але, якщо народ обрав таке лайно, тепер хай тим лайном нажереться, тому не про правки йдеться, а йдеться про те, щоб виносити їх з Верховної Ради на цвинтарище історії.

Кор.: Зрозуміло, дякую. Згідно з новим законом про освіту в Україні не передбачається існування російськомовних шкіл. Чи підтримуєте Ви такий закон або навпаки, вважаєте це утиском нацменшин?

Ірина Фаріон: Мене не цікавлять ніякі нацменшини, які є, насправді, нащадками окупантів. У нас немає нацменшин, у нас є окупанти. Називаються вони кацапи. Ні однієї російської школи в Україні не має бути.
І не тому що на Московії немає жодної української школи, і не тому що у нас з москалями війна щонайменше від 1169 року, а тому що світова практика для так званих нацменшин пропонує вивчати мову лише у недільних і суботніх школах. Московська мова в Україні має загинути як останній москаль. Хочете говорити цією мовою — при закритих дверях в хаті. Крапка. Тому що всі ті, хто говорить цією мовою, є носіями ідеології Путіна. Якщо би ми цю мову убили належним чином, то ми б не мали сьогодні війни. Натомість навпаки, ця війна вбила вже 15 тисяч українців. За кожну ту смерть має бути вишукана, особлива, системна, послідовна, щоденна помста різними методами.

Кор.: Днями ходили чутки, що влада може вирішити про початок подачі води до Криму. Чи буде це здачею національних інтересів України і яким чином Ви бачите повернення Криму в Україну?

Ірина Фаріон: Ні світла їм не треба дати, ні води. Нічого їм не треба дати. Мур поставити великий. Нехай здихають. Якщо вони зробили такий вибір, то це їхня проблема. А питання Криму це, насправді, не є питання теперішнє. Якби ми скасували статус Криму з Автономної республіки на область, і якби ми масово в жорсткий і наступальний спосіб українізували Крим, ми б сьогодні не мали біди, а єдиний спосіб повернути Крим - це максимальна, жорстка, невідступна, системна українізація.
І обов'язково зміна формату з Мінського на Будапештський. Ці держави, які гарантували нам захист нашої Незалежності і мають далі йти з Україною, розв'язувати це питання. Тобто, це питання не є одноразового характеру. Це цілий комплекс чинників, і базовий чинник - це не Мінський формат, тому що Мінський формат, це є формат Путіна. Нам треба виходити на дуже тісні стосунки з Америкою і з Великобританією. З Великобританією особливо тепер, коли вона вийшла з того стійла, що називається Європейська унія, і показала свій гонор на цілий світ. Браво! Аплодую їм за це стоячи. Оце і є наші країни союзники, з якими ми маємо призвести разом спільно до розпаду Москви. Суть не в тому, щоб ми перемогли, навіть у цій війні, суть у тому, щоби Москва на наших очах розпалася, і увійшла у свої етнічні межі села Кучкіно, звідки ми їх починали. Отам вони і мають лишитися. Всі решта Федерації, кожна зі структур, яка входить до складу Московської Федерації, мають стати самостійною державою. Тоді можна буде реально тим народам аплодувати, бо наразі вони перебувають у тюрмі народів, що називається Російська Федерація.

Кор.: Дякую за Вашу думку. Дякую, що знайшли час поспілкуватися.