Україна
15 листопада 2019
Видатні українці: хто така Анна Стен
Радянська, німецька та голлівудська кінозірка 1920-30-х рр. чітко ідентифікувала себе як українку.
news-image

У цей день відійшла у засвіти Анна Стен (3 грудня 1908, Київ — 12 листопада 1993, Нью-Йорк) — радянська, німецька, голлівудська кінозірка 1920-30-х рр. українського походження, пише «Є!» з посиланням на сторінку Фейсбук групи Diaspora.ua.

За офіційною біографією, батько Анни походив з козацького роду, працював театральним художником-постановником, мати — шведка з походження, була балериною. У середині 1920-х років Анна одружилася з відомим київським конферансьє та актором естради Борисом Стеном (Бернштейном), чиє сценічне прізвище й взяла собі за псевдонім.

Вона навчалася у Київському державному театральному технікумі, працювала репортеркою і грала в київському Малому театрі, відвідувала заняття театру-студії під керівництвом актора-МХАТівця Чужого, де працювали за системою Станіславського.

У 1924 році А.Стен вступила до кіновідділення Театрального технікуму, після чого 1926 року успішно склала іспити до Першого робітничого театру Пролеткульту в Москві.
Там же почала свою кінокар'єру, дебютувавши у стрічці «Дівчина з коробкою» (1927), яка демонструвалася в СРСР та Європі та США. Другою її роботою стала головна роль в соціальній драмі «Земля в полоні» (1927), за режисера якої Ф.Оцепа Анна вийшла заміж. Анна Стен стає знаменитою, її портрети друкують на обкладинках радянських журналів, а її саму вважають ідеальним втіленням радянської жінки.

Поїхавши в 1930 р до Берліна за направленням для роботи, Анна знялася в кінострічках провідної німецької кінокомпанії UFA і теж стала помітною. За це отримує чималу порцію критики і цькування в СРСР як зрадниця. Відтак Анна Стен вирішила не повертатися на Батьківщину. І недарма: її другий німецький фільм «Вбивця Дмитрій Карамазов» (1931) за мотивами твору Достоєвського «Брати Карамазови», де вона зіграла головну роль, мав нкймовірний успіх в Європі та Америці.

1932 року Анна Стен отримала запрошення до Голлівуду від продюсера Семюеля Ґолдвіна, співвласника кіностудії "Метро Голдвін Маєр", який мав намір зробити з неї «другу Грету Гарбо», про що прямо заявляв у пресі. "Все в моєму серці промовляло, що вона буде найкращою в історії кіна, - розповідав він згодом. - І багато хто так думав… Це щось особливе, це зірка! В неї є все, що потрібно: краса, стиль, сексапільність, клас.

Її інтелігентність поєднується з інтуїцією художника, що добре знає життя. В неї величезний досвід і вона може грати, як бестія".

Однак, попри великі очікування, жоден із трьох випущених MGM фільмів з киянкою («Нана», «Ми знов живі» та «Шлюбна ніч) не отримав великого успіху в публіки, що змусило Ґолдвіна розірвати контракт зі Стен. І хоча один з них, стрічка "Шлюбна ніч", отримав приз за режисуру на Венеційському кінофестивалі, відтоді кар'єра Стен йшла по нисхідній.

У Голлівуді за нею закріпилось прізвисько «Ґолдвінова примха (дурничка)» («Goldwyn's folly»), американська публіка не прийняла нав'язаного Ґолдвіном Стен образу «звабливої селянки» і не пробачила відчутного акценту.

При цьому, в Голлівуді, як і в Європі, всі були в захваті від стилю киянки. Кінопродюсер Деріл Занук казав, що вона одягається краще за всіх, кого він коли-небудь бачив. А Дороті Арзнер, яка зняла Стен в драмі «Нана», ставила її в один ряд з Гарбо, Міріам Хопкінс, Кетрін Хепберн та Рут Чаттертон у списку найстильніших актрис.

Радіовистава за її участі Graustark отримала велику популярність, але принципово не змінила статус Стен як згасаючої зірки. В 1938 р. Анна Стен дебютувала на Бродвеї в п'єсі Бертольда Брехта «Тригрошова опера». Також Анна знімалася в головних ролях у голлівудських і британських фільмах до середини 1940-х рр. З 1950-х рр. викладала в Акторській студії.
У 1962 року вона припинила свою акторську кар'єру і серйозно зайнялася живописом. Причому її картини виставлялися в Бостонському музеї, а Смітсонівський інститут улаштував європейське турне її творів.

На перший погляд, зважаючи на біографію А.Стен, може здатися, що вона, як і багато уродженок Києва, вважала себе росіянкою. Але ні. Вона чітко ідентифікувала себе як українку. Так, у 1942 р. в інтерв'ю українському часопису "Ukrainian life" Анна Стен чітко повідомила про те, що є українкою. Ще раніше Анна Стен дала кілька коротких інтерв'ю місіс Джон Орлик у Голлівуді, в яких теж заявляла, що є українкою.

Про це Український тижневик дав публікацію у випуску «UKRAINIAN WEEKLY» №52 від 24 грудня 1937 р. На питання пані Орлик, українка чи росіянка Анна Стен, вона недвозначно відповіла українською:

Поза сумнівом, я українка", "Я українка, я народилася в Україні". Пізніше Анна доповнила розповідь про своє українське походження: "Я народилася в Україні, коли мені виповнилося 12 років, я відправилася до Москви, тоді я не розуміла російської, говорила українською…"

Також ми повідомляли, що Нобелівська премія з літератури була вручена поетесі українського походження Ользі Токарчук.

Читайте також:Василь Шкляр озвучив фільм «Чорний ворон», знятий за мотивами його роману (відео)