Суспільство
1 лютого 2019
Подорожі: чи варто побачити засніжені Карпати (фото)
У зимових Карпатах завжди можна стояти і дивитись на світанки та на гори, кожного разу вони будуть іншими, залежно від компанії, погоди та настрою.
news-image

Зима у Карпатах – час особливий. Промені сонця фарбують сніг у золотий, рожевий та фіолетовий колір, а ранковий туман нагадує море з білими бурунами. Збиратись у похід в зимові гори варто ретельно та без поспіху, повідомляє «Є!» з посиланням на УП Життя.

Розпланувати маршрут, подумати про місце ночівлі, перевірити прогноз погоди та не забути про теплий спальник.

Список у кожного свій, утім варто наважитись та хоч раз вирушити у мандрівку засніженими горами.

 

 

 

 

З дороги видно рисочки на білому тлі гори – це колиби, будиночки чабанів. Здається, що хатки зовсім поруч, проте йти до них треба декілька годин.

– Та що там зимою робити? Людей нема, овечок не випасають, ягід не назбираєте… Можна тілько стояти і дивитись на сонце та на гори…
 

Від залізничної станції селища Ясіня до початку стежки на гору Чорна Клева йти кілометрів десять, більшу частину дороги – через село Чорна Тиса.

 

 

 

 

Будиночки, заметені снігом, розташовані у декілька рядів – колись тут було велике полонинське господарство. Від одних хатинок залишились лише зламані колоди, інші наче скелети тварин, з яких час з’їв усі м’язи-дошки.

Обираємо колибу, якою користуються чабани влітку – міцний зруб, всередині є пічка. Вікна без скла, проте дбайливо затягнуті плівкою від снігових заметів. Тут можна ночувати.

На стіні колиби намальовано п’ять зірок та написано "Hotel Клева". Умови проживання не зовсім відповідають п’ятизірковому готелю, проте краєвидам може позаздрити будь-який палац.

 

Буквально з порогу колиби видно Чорногірський масив, зокрема Говерлу та Петрос, Горгани – білий від снігу трикутник гори Хом’як важко сплутати з іншими вершинами, а також масиви Свидовець та Мармароси.

 

Гора Чорна Клева – одна з вершин Братківського хребта у Горганах, не надто популярна у мандрівників.

Розташована обабіч туристичних шляхів: влітку там посушливо, а йти заважають зарості жерепа – гірської сосни, яка стелиться щільним килимом по схилу.

Зимою проблем із водою немає, головне, щоби було на чому і в чому розтопити сніг. Примус, казанок, і набір інгредієнтів для борщу. Буде смачна вечеря, і сніданок буде.

 

Зранку дуже не хочеться залишати спальник та виходити з намету, чи з колиби. На вулиці холодно та темно, проте на горизонті уже з’явились рожеві смуги.

Промені сонця перетворюють густо збиту піну у ніжне мереживо, яке чіпляється за гірські хребти. Білого кольору більше немає, натомість усе стає малиновим, фіалковим, а потім золотим.

 
 
 
 
 
 

Поруч з колибою росте кущ, на який примостилась пташка, до неї приєдналось ще декілька, а уже через кілька хвилин усі гілки зайняті.

Причепуритись, посваритись, розправити крила та знову сісти на гілку. Мабуть, птахи також люблять дивитись, як сходить сонце.

 
 

Так, зимою в горах немає ягід та людей, не пасуться овечки, а чабани не готують домашнього сиру.

Проте в зимових Карпатах завжди можна стояти і дивитись на світанки та на гори. І кожного разу вони будуть іншими, залежно від компанії, погоди та настрою.

Читайте також:Продукти і ресторани: на що витрачають гроші українці