Вихідними кияни та гості столиці святкуватимуть День Києва. У кожного з нас – «свій» Київ та власні спогади, пов’язані з містом. Ми маємо улюблені куточки, куди приходимо для відпочинку, для того, щоб помилуватись чарівними краєвидами та в черговий раз згадати рядок із відомої пісні : «Як тебе не любити, Києве мій?»
Журналісти Єдність вирішили напередодні свята поспілкуватись із відомими киянами та попросили розповісти їх про «свій» Київ. Сьогодні наш співрозмовник – відомий український художник Сергій Поярков, який розповів, чому у дитинстві йому подобались пам’ятники Леніну, запевнив, що у Києві існує лише один університет та поділився думкою про те, яких змін потребує столиця.
Сергію, Ви згодні, що Київ – особливе місто, яке неможливо не любити?
| “ | Київ – моє найулюбленіше місто. Так, Київ неможливо не любити, я тут виріс, тут ще мій прадід жив на вулиці Фундуклеївський, яка зараз носить ім’я Богдана Хмельницького. І це притаманно людям – любити своє місто. |
А у Вас є власний рейтинг найулюбленіших міст України?
| “ | Так. На першому місці для мене - Київ, на другому – Львів, на третьому – Кам’янець-Подільський. |
Яким був двір Вашого дитинства?
| “ | Я виріс у дворі на вулиці Ломоносова, де було три кооперативних будинки Університету, і я ріс серед дітей професури. У моєму оточенні були ті, хто багато читав, знав та мав на меті розвиватися, а не хуліганити. У нас була дуже хороша компанія. Діти були із забезпечених родин, які не хизувалися ані джинсами, ані квартирами, а цікавилися тим, хто більше прочитав та хто більше знає. Я дуже вдячний, що я виріс саме там, мені це дуже багато дало в житті. |
Ви не сказали, про який Університет йде мова...
| “ | У Києві є лише один університет, а все інше – профанація. У Києві і у той час, і зараз існує лише один університет – імені Тараса Шевченка. Я киянин, а для всіх киян університет є один. Все інше – пародія на університети. |
Я так розумію, Ваша родина мала до нього відношення?
| “ |
У мене мама працювала там на хімічному факультеті. Я ходив до мами на роботу і добре пам’ятаю хімічні лабораторії, аудиторії, численні колби… Ще пам’ятаю гуртожитки, де жили іноземці, та купу фарцовщиків поруч із ними. У мене було типове-нетипове радянське дитинство. Я з дитинства розумів, що є Булгаков, Солженіцин, що це круто – читати «самвидав». Власно кажучи, радянська інтелігенція в значній мірі була антирадянською, тому хочу сказати, що Радянський Союз розвалили комуністи, а не ЦРУ. Розвалили своєю тупістю. Така ж ситуація зараз і з Росією. Росію переможе не Америка, а переможе власна радянська тупість. Це моя власна точка зору – дитини, яка виросла серед професорських дітей. Це – мій прогноз. |
Ваш батько також мав відношення до університету?
| “ | Ні, мій батько був військовим. Я його не бачив з трьох років. Я завжди був самостійним хлопчиком, розумів, що допомагати собі треба самому. І у мене не було жодних ілюзій, що мені хтось допоможе. |
Яке Ваше улюблене місто у столиці?
| “ |
У дитинстві у мене найулюбленішим місцем у всіх містах України був пам’ятник Леніну. Знаєте, чому? Коли я був маленьким хлопчиком, я вірив, якщо є пам’ятник, то там повинен бути й шматочок Леніна. Я знав, що мумія лежить у Москві, але я читав у книжках, що у фараонів нутрощі виймали, тому був впевнений, що ці нутрощі порізані на маленькі шматочки та розкидані по всіх пам’ятниках Леніна. По всій країні (сміється). А щодо улюбленого міста у Києві… Мені дуже подобається вулиця Горького, Саксаганського, Терещенківська - вона дуже справжня, автентично-київська. Там залишився справжній Київ. Люблю Андріївський узвіз, хоч він змінився, став попсовим. Люблю Поділ, вулицю Сагайдачного, страшенно подобаються Печерські пагорби, Липки… Люблю той старий Київ, де жили мої прадід і прабабка. |
А що б ви змінили у Києві?
| “ | Лише одну річ... Виборців я би поміняв… |
Розмову вела Анжеліка Коломойцева
