Досьє
4 червня 2020
Ткаченко Олександр Владиславович
Ткаченко Олександр Владиславович

Олександр Владиславович Ткаченко (нар. 22 січня 1966 р., Київ) — генеральний директор 1+1 медіа, український журналіст, телеведучий та продюсер.

Більше 20 років працює генпродюсером телеканалів.

За час управління 1+1 Media перетворив холдинг на впливовий бренд на українському медіаринку.

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 9 у списку. Безпартійний.

Названий кандидатом на посаду голови гуманітарного та інформаційного комітету у Верховній Раді України IX скликання.

4 червня 2020 року Олександр Ткаченко став Міністром культури та інформаційної політики України. Відповідне рішенння було прийнято на засіданні парламенту. За призначення Ткаченка на посаду проголосували 263 народних депутати.

Освіта

У 1990 закінчив Київський університет ім. Шевченка, факультет журналістики.

У 2016 отримав диплом Harvard Business School за програмою «Business of Entertainment, Media, and Sports».

У 2018 завершив навчання у INSEAD Business School в Сінгапурі за програмою «Value Creation for Owners and Directors».

Управлінська діяльність в медіа 1994–1999 — президент телекомпанії (продакшн-студія) «Нова мова».

«Нова мова» виробляла телепрограми «Післямова» і «Обличчя світу» для каналів УТ-1 та «Інтер».

У грудні 1996 разом з усією командою «Післямови» перейшов до нової телерадіокомпанії «Студія 1+1».

Створена Ткаченком «Телевізійна служба новин» (ТСН) вийшла в ефір 1 січня1997 р. з ведучою Аллою Мазур.

Одночасно на «1+1» продовжувала виходити і «Післямова», а Ткаченко став також заступником генерального продюсера каналу.

В грудні 1997 р. залишив канал.

У квітні 1999 очолив телекомпанію «Новий канал», куди прийшов на замовлення тодішнього власника російського «Альфа-банку», де переформатував і зробив конкурентноздатною програму новин «Репортер», запросивши до неї кількох із команди «Післямови»: Андрія Шевченка, Іванну Найду, Ігоря Куляса.

За короткий час канал став популярним, увійшовши у трійку лідерів за переглядами.

Із січня 2000 до травня 2001 був радником прем'єр-міністра України Віктора Ющенка (на громадських засадах).

У 2003 став неформальним керівником так званого «холдингу Пінчука» (телеканали «Новий канал», «ICTV», «СТБ»).

У серпні 2004 склав повноваження керівника холдингу, а в січні 2005 — залишив «Новий канал».

У 2008 працював у Москві заступником генерального директора телеканалу «РЕН-ТВ», яким на той момент володів німецький медіахолдинг «RTL Group».

Із серпня 2008 — генеральний директор групи каналів «1+1 Media», до якої входять «1+1», «2+2», «ТЕТ» та «Сіті» (з 2012 переформатований у дитячий канал «ПлюсПлюс»).

Продюсерська діяльність

Виступив продюсером телефільмів «Доярка з Хацапетівки»; «Будинок з вежкою», (2017); «Завтра буде завтра» (2002), копродукція Нового каналу (Україна) та СТС (Росія); «Ворожея»; «Сапери»,; «Катерина», «Ментівські війни. Київ» (2017); «Папараці» (2016); «Гарний хлопець» (2017); «Стоматолог» (за повістю Павла Бєлянського «Стоматолог хоче одружитися») (2018); «Століття Якова» (2016); «Все одно ти будеш мій» (міні-серіал, 2015); «Тільки кохання» (2010); «Біля річки» (2006); «Останній москаль» (2015—2016); «Матусі» (2015—2017, копродукція з російським каналом СТС); «Пісня пісень» (2015); «Поцілуємося» (2015). «Школа» 1-2 сезон (2018).

Журналістська діяльність

1988–1991 — редактор і ведучий щотижневої телепрограми "Молодіжна студія «Гарт» на телеканалі УТ-1.

1991–1994 — кореспондент українського представництва британського міжнародного агентства новин «Рейтерс» (Reuters) у Києві.

1994 — створив щотижневу інформаційно-аналітичну телепрограму «Післямова», ведучим якої став сам.

1998–1999 — на базі ТК «Нова мова» на замовлення телеканалу «Інтер» протягом одного телесезону створював програму у форматі інтерв'ю з міжнародними знаменитостями під назвою «Обличчя світу».

Наприкінці 2004 в період виборів Президента й Помаранчевої революції був ведучим теледебатів на «Новому каналі» між кандидатами у Президенти, зокрема між Ющенком і Януковичем.

23 травня 2011 в ефір «1+1» вийшов перший випуск нової авторської телепрограми «Tkachenko.UA» у форматі 45-хвилинних інтерв'ю з політиками і знаменитостями.

Участь в реформуванні медіа-ринку

Починаючи із 2005 разом із екс-колегою Андрієм Шевченком став одним з активістів створення в Україні Суспільного телерадіомовлення, та один із авторів концепції створення Суспільного телебачення (Суспільного мовлення).

Як один із найвпливовіших CEO української сфери медіа, Олександр бере активну участь у реформування індустрії.

Під його керівництвом медіахолдинг 1+1 media завжди має проактивну позицію щодо подій та змін, що стостуються медіаіндустрії.

Також Олександр один із перших CEO в медіаіндустрії, який взяв фокус на діяльність групи як соціально-відповідального бізнесу.

Зокрема, в 2017 році 1+1 медіа презентувала перший звіт із корпоративної соціальної відповідальності серед медіакомпаній.

У листопаді 2018 року 1+1 Media разом з американо-норвезькою командою зняла пілот першого міжнародного серіалу «Jonathan Fort».

Зйомками займалася норвезька компанія Evil Doghouse Production спільно з українським 1+1 Продакшн.

Відзнаки та досягнення

У 2015, 2016, 2017, 2018 роках Олександр увійшов в ТОП-100 найбільш впливових українців згідно з рейтингом журналу «Фокус».

У 2010, 2011, 2012 роках Олександр увійшов в ТОП-200 найбільш впливових українців згідно з рейтингом журналу «Фокус».

Згідно з рейтингом кращих ТОП-менеджерів України «ТОП-100» delo.ua, постійно входить до трійки кращих CEO медіаіндустрії.

За версією премії «X-Ray Marketing Awards», у 2017 році увійшов до ТОП-3 генеральних директорів, орієнтованих на маркетинг.

Також у 2018 році команда управлінців 1+1 Media стала однією з лідерів рейтингу «Business HReformation 2018. Кращі роботодавці України», який був сформований журналом «Бізнес», де посіла 2 місце у номінації «Сильний топ-менеджмент ‒ Dream Team».

Критика

За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив у десятку найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.

Олександра Ткаченко завжди вважали людиною, що обслуговує інтереси олігархів. І в ході передвиборної парламентської кампанії 2019 року про це знову заявив 24 канал: «Чому дивує поява Олександра Ткаченко в списку партії “Слуга народу”? Є деякі питання до складу, адже Президент України Володимир Зеленський обіцяв, що в партії не буде людей, наближених до олігархів. Однак десятий номер у списку зайняв генеральний директор каналу “1 + 1” Олександр Ткаченко, а власником медіа є Ігор Коломойський. Він абсолютно лояльний до нього (до Ігоря Коломойського – “24”), ми це знаємо з усіх прослуханих аудіозаписів їх розмов в мережі».

Відомий тележурналіст Савік Шустер назвав Олександра Ткаченко слугою: «На думку журналіста і телеведучого Савіка Шустера, можливе призначення генерального директора медіа-групи« 1 + 1 Медіа» Олександра Ткаченка главою адміністрації Президента України буде« поганим сигналом». «Це буде дуже-дуже поганий сигнал. Тому що Олександр Ткаченко – слуга. А Україна сьогодні в слугах не потребує … Ткаченко ніколи не служив народу. Ткаченко служив тому, хто йому платив – Коломойському».

Сайт Свідок. info, публікуючи досьє на Коломойського, також робить натяки на залежність Ткаченко від олігарха: «На аудіозаписі, викладеної в YouTube на початку липня 2014 року, людина з голосом, що нагадує Коломойського, нібито дає вказівки Олександру Ткаченко, керівнику 1 + 1 Медіа, почати кампанію проти лідера Радикальної партії Олега Ляшка».

Ткаченко нерідко звинувачують у замовних матеріалах, які подаються на керованих ним медійних ресурсах. Газета «Сегодня» ніколи не залишається байдужою до цієї політики 1 + 1: «Генеральний директор телеканалу” 1 + 1 “Олександр Ткаченко під час зустрічі з колективом ТСН визнав існування на каналі джинси та цензури. На питання, чи повинен редакційний матеріал відповідати стандартам журналістики, він відповів: “Не обов’язково”. Я запитав, чи будуть такі речі випускатися в майбутньому, він сказав: “Не виключено”. Ми запитали, а хто ж це буде робити. Він сказав: “Якщо треба, я буду начитувати сам особисто. І я буду нести за це відповідальність”.

 

Посилання на особисту сторінку у Фейсбуці: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001728355058