Український політик, народний депутат України V та VI скликань, міністр юстиції України (2013-2014 рр.), Радник Президента України Віктора Януковича - Представник Президента України у Конституційному Суді України.

Місце народження та освіта

Народилася 12 листопада 1976 року в м. Рибниця, Молдова. З 1976 по 1995 рік мешкала у м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Навчалась у Сєверодонецькому ПТУ №92, що випускає фахівців торгово-економічного профілю, майстрів харчової промисловості та ресторанної справи.

У 2000 році закінчила Академію праці і соціальних відносин Федерації профспілок України у м. Києві за спеціальністю "Правознавство", отримала кваліфікацію - "юрист".

Кар'єра

У 2000-2001 роках працювала юристом в ТОВ "Агентство "Іменем Закону".

У квітні 2001 року отримала свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю, у вересні того ж року зайняла посаду директора ТОВ "Агентство "Іменем Закону".

У 2004-2005 роках була старшим викладачем кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін Української Академії зовнішньої торгівлі.

Під час президентських виборів 2004 року працювала у штабі Віктора Януковича.

У 2005 році працювала юристом в ТОВ "Юридичне агентство "Лібера".

З 2006 року - народний депутат України V скликання від Партії регіонів. Глава підкомітету з питань судоустрою та статусу суддів Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

З жовтня 2006 по листопад 2007 року працювала на посаді Першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України - начальника Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України.

З листопада 2007 року - народний депутат України VI скликання від Партії регіонів. Секретар Комітету ВР України з питань правової політики.

З 2010 року стала Першим заступником Глави Адміністрації Президента України - Представником Президента України у Конституційному Суді України.

У квітні 2011 року зайняла пост Радника Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України.

З грудня 2012 по червень 2013 року працювала Міністром Кабінету Міністрів України.

У липні 2013 року Указом Президента Віктора Януковича Олена Лукаш призначена Міністром юстиції України.

27 лютого 2014 року Верховна Рада звільнила Лукаш з посади міністра юстиції, на її місце призначила депутата від «Батьківщини» Павла Петренка.

7 березня 2014 року указом в.о. Президента України Олександра Турчинова звільнена від виконання обов'язків Представника Президента в Конституційному Суді.

6 листопада 2015 року ГПУ наполягла на арешті Олени Лукаш без обрання їй альтернативної запобіжного заходу, у той же день Печерським районним судом Києва буо обрано Олені Лукаш запобіжний захід у вигляді 2-місячного утримання під вартою з альтернативою звільнення під заставу 5,1 млн гривень. Зазначалось, що депутат ВР України від фракції "Опозиційний блок" Вадим Новінський вніс 5 115 600 грн на рахунок Печерського районного суду Києва в якості застави за Олену Лукаш.

Компромат

Як зазначається в ЗМІ, Олена Лукаш була "юридичним оплотом" Партії регіонів.

Ще за часів "Помаранчевої революції", в листопаді-грудні 2004 року, вона представляла у Верховному Суді України інтереси провладного кандидата в президенти Віктора Януковича. Також Лукаш захищала регіонала Віктора Тихонова, нині покійного екс-губернатора Харківської області Євгена Кушнарьова. Пізніше підзахисним Лукаш став регіонал Борис Колесніков.

За даними ЗМІ, людиною, яка в певний період життя Олени Лукаш лобіювала її інтереси, був Степан Гавриш. За часів Кучми він був координатором парламентської більшості й під час кампанії-2004 представляв кандидата Януковича у ЦВК. В одному з інтерв’ю Лукаш проговорилася, що в особі Гавриша, з яким зустрілася у штабі, знайшла для себе учителя і наставника.

Винагородою «за особливі заслуги перед партією» став депутатський мандат, яким Лукаш поповнила колекцію, пройшовши у 2006 році до парламенту за списком ПР. Згодом з депутатського крісла «адвокат всея ПР» пересіла у кабмінівське — першого зама тодішнього міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова. На позачергових парламентських перегонах 2007 року Лукаш знову потрапила до складу парламенту. А після того, як Янукович з другої спроби таки обзавівся президентською булавою, його вірну захисницю (яка, подейкують, і з «прихватизацією» «Межигір’я» шефові допомагала) «прописали» на Банковій — першим заступником глави Адміністрації, і заодно — представником президента у Конституційному Суді. З трудами Лукаш на конституційній ниві пов’язують усі найскандальніші рішення КС за останні три роки.

У 2013 році за версією видання "Кореспондент" Олена Лукаш зайняла 48 місце у списку "ТОП-100 найвпливовіших українців" та 4 місце рейтингу "ТОП-100 найвпливовіших жінок України" журналу "Фокус".

28 лютого 2014 року Генеральна прокуратура України зажадала від МВС та СБУ протягом 10 днів затримати Олену Лукаш як людину, підозрювану у масових вбивствах активістів у центрі Києва з 18 по 22 лютого. Разом з тим, інформація про причетність Олени Лукаш до скоєння злочинів свого підтвердження не знайшла.

6 березня 2014 року Євросоюз і Канада оголосили, що Олена Лукаш є у списках високопоставлених українських чиновників, проти яких запроваджуються фінансові санкції. Проте Олена Лукаш заявила, що у неї ніколи не було і немає банківських рахунків, активів і нерухомого майна за кордоном.

За даними ЗМІ, Олена Лукаш є одним з центрів впливу, формуванню якого сприяла не лише повага до неї з боку ПР, але й її чоловік, екс-голова Служби зовнішньої розвідки, екс-нардеп ПР, і сестра - Тетяна Лукаш, секретар ЦВК.

Сім’я

Олена Лукаш заміжня. Чоловік Григорій Ілляшов - голова Служби зовнішньої розвідки України у 2010-2014 роках, народний депутат від Партії регіонів, генерал СБУ. Подружжя виховує двох доньок (2009 та 2010 р.н.).

Сестра Лукаш Тетяна Леонідівна - член Центральної виборчої комісії по квоті Партії регіонів, секретар Центральної виборчої комісії.